• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Бібліотека

Коротка історія книги

Книга - одне з найбільших чудес, створених людиною. З тих пір, як люди навчилися писати, всю свою мудрість вони довірили книгам. Книги відкривають нам світ, допомагають уявити минуле, заглянути в майбутнє.
Шлях розвитку книги був довгим і складним. Який тільки матеріал не використовували люди для виготовлення книжок: глину, листя та кору дерева, шкіру тварин, бамбук, папірус, шовк.

Перші паперові книги з'явилися в Європі в ХІІІ ст. Їх довгий час писали від руки. Одна книга виготовлялася 5-7 років і коштувала дуже дорого.

У ХV ст. був винайдений спосіб друкувати книги. Перша друкована в Україні була видана Іваном Федоровим у 1574 році у Львові. Називалась вона "Апостол”.

Довіряючи всі свої знання і досвід книгам, люди навчилися зберігати їх. Скарбницями книг називають бібліотеки. У перекладі з давньогрецької мови слово "бібліотека” означає приміщення, де зберігаються книги ("бібліо” – книга, "тека” – сховище). Бібліотеки з'явилися з незапам’ятних часів. Давні єгиптяни називали їх "аптеками для душі”, тому, що книги робили людську душу благородною, а розум сильним. В Україні перша бібліотека з'явилася за часів Київської держави. Її створив князь Ярослав Мудрий у 1037 р.

По­ява книгодрукування — значна віха в розвитку культури українського народу, серйозний чинник у формуванні національної свідомості. Друкована книга, окрім свого функціонального призначення, запо­чаткувала і новий етап в історії культури — мистецтво книгодруку­вання. Власне, книгодрукування стало одночасно і виявом гумані­стичних тенденцій в українській історії та зброєю представників вітчизняного гуманізму в боротьбі за незалежність.

В Україні до появи першодруків панувала рукописна книга, кот­ра була витвором малярства. Характерною такою пам'яткою є руко­писне Пересопницьке Євангеліє, складене в 1556—1561 рр. у Заславі при монастирі св. Трійці, що довгий час належало Пересопницькому монастирю на Волині. У Пересопницькому Євангелії широко вико­ристовується тогочасна термінологія, особливо волинський діалект. Пересопницьке Євангеліє здобуло славу не тільки взірця тогочасної української мови, а й пам'ятки українського мистецтва. Головний зміст орнаментики Пересопницького Євангелія — зображення україн­ської флори.

Друкована книга становила синтез графічного мистецтва і полігра­фічної техніки. Перші книги, друковані кирилицею, з'явилися у 1491 р. в краківській друкарні Швайпольта Фіоля. Це були "Осьмигласник", "Тріодь цвітна", "Часословець". Українським першодруком вважаєть­ся "Апостол", надрукований у 1574 р. Іваном Федоровим у Львові. "Апостол" історично започаткував розвиток друкарства в Україні.

Одночасно з "Апостолом" І. Федоров видає навчальні книги — граматки. Зразком такої книги є "Буквар", надрукований у 1574 р. "Буквар" складався з двох частин: азбуки та матеріалів для читан­ня. Крім того, що ця книга є одним з українських першодруків, вона Ще й цінна пам'ятка шкільної освіти.

Львівська друкарня продовжує традиції вітчизняного друку, але її діяльність не є формальним наслідуван­ням друкарської практики. У перших своїх виданнях друкарня Львівського братства спробувала реформувати церковнослов'янський кириличний шрифт. І хоча зміни стосувалися лише прописних букв, значення їх вагоме.

Перші видання Львівського братства були оздоблені досить скром­но ("Граматика", 1591 р.). Але вже в наступних виданнях ("Часослов", 1609, "Бесіди Іоанна Золотоустого о воспитании чад", 1609 р.) з'явля­ється новий елемент оздоблення — сюжетно-фігурна гравюра.

Одним з осередків книгодрукування в Україні була Печерська Лавра. Перший, хто розпочав друкарство в Печерській Лаврі, був архімандрит, Єлисей Плетенецький (1599-1624). Десь біля 1615 року він купив в Стрятині у спадкоємців Федора Балабана гарну друкарню і перевіз її до Лаври.

Плетенецький гаряче взявся до друкарської роботи; в Радомишлі він збудував велику папірню, що постачала папір у його друкарню. Лаврська друкарня стала тоді енергійнішою - книжок вона випускала більше ніж інші друкарні. За 8 років від свого започаткування (з 1617-1624 р., до смерті Є. Плетенецького) Лавра надрукувала 11 великих книжок. Це були: "Часословець”, "Анфологюнъ” 1619 р. (1048 сторінок), "Книга о въръ единой" 1619 р., "Божественная літургія” 1620 р., "Номоканонъ”1620 і 1624 р., "Беседы І. Златоустаго”1623-1624 р., "Псалтыръ” 1624 р. та інші.

Увесь час Лавра якнайбільше дбала про найкращу зовнішність своїх книжок, і в цьому відношенні печерські видання не мали собі рівних. Лаврська гравюра придбала собі заслужену славу серед усього слов'янського світу. Спеціальні "ізобразителі" звичайно готували потрібні малюнки, а гравери вирізували їх на дереві (а з кінця 1680 років і на міді); свої рисувальні та граверні має Лавра вже в XVII столітті.

Лавра випустила в світ довгу низку розкішних видань, наприклад, "Бесіди на ап. Павла" 1623 р., "Бесіди на Діяння" 1624 р., "Тріодь Пісна" 1627 р., "Тріодь Цвітна" 1631 р., Требник 1646 р., "Патерик Печорський" всіх трьох видань - 1661 р., 1678 р., а особливо 1702 р., "Апостол" 1695 р., "Напрестольне Євангеліє "1697 та 1707 р. і т. п.- все це пишні видання, з великою кількістю гравюр, часом більше сотні, видання одне одного розкішніше, одне одного дорожче, з яких кожне є гордістю того чи іншого архимандрита-видавця. За сто років своєї найкращої праці Лавра мала декілька десятків дуже гарних граверів, серед яких були й такі талановиті, як монах Ілля (1636-1663), Леонтій Тарасевич та Інокентій Щирський.

Шкільна бібліотека

Бібліотеки з'явилися з незапам’ятних часів. Давні єгиптяни називали їх "аптеками для душі”, тому, що книги робили людську душу благородною, а розум сильним. В Україні перша бібліотека з'явилася за часів Київської держави. Її створив князь Ярослав Мудрий у 1037 р.

Кожна сучасна бібліотека має абонемент і читальний зал. Абонемент – відділ бібліотеки, де книги видаються додому. В читальному залі можна користуватися літературою, яка додому не видається. Тут зібрані кращі книги з усіх питань, видання які є в бібліотеці в одному примірнику, а також газети і журнали.

Книги у бібліотеці розміщені на стелажах. Кожна з них має своє місце. Перекладати книги з однієї полички на іншу не можна, бо її доведеться довго шукати.

Всі багатства бібліотеки відкриті на книжкових поличках і виставках. Найкращим вашим порадником у виборі книг є бібліотека. Він завжди допоможе знайти найцікавіші книги.

Як знайти потрібну книжку в бібліотеці без бібліотекаря. Надійним компасом у книжковому морі є бібліографія. Вона веде облік і систематизує друковані твори з усіх галузей знань, складає різні бібліографічні покажчики, щоб сприяти ефективному використанню їх. Вам діти, як майбутнім студентам треба мати уявлення про бібліографію, знати які бувають бібліографічні покажчики, картотеки й каталоги та як ними користуватися.

Часто студент-читач приходить до бібліотеки, вже знаючи, прізвища авторів та назви потрібних книг. Ці відомості дає йому вчитель на заняттях, вони є в програмах і методичних посібниках з курсів, що вивчаються. Працівники кафедри (вчителі шкіл) складають списки обов'язкової й рекомендованої літератури до кожного предмета.

У великих бібліотеках є книжкові полиці відкритого доступу, де виставляються найпотрібніші студентам книжки. Якщо такої книги там немає, слід звертатися до алфавітного каталогу. В ньому картки на всі наявні в бібліотеці книги розміщено за алфавітом прізвищ авторів, а коли це колективні чи фольклорні збірники – за алфавітом назв. Причому враховано місце в алфавіті не тільки першої букви, а й наступних. Коли книгу написали кілька авторів, місце картки в каталозі визначається переважно за першим прізвищем. Картки на твори того самого письменника розміщуються в такому порядку: 1) зібрання творів; 2) вибрані твори; 3) збірники підготовчих робіт, документів і листів; 4) окремі твори та тематичні збірники; 5) бібліографії творів цього автора; 6) література про автора.

Коли ви знайшли в каталозі картку на потрібну книжку, треба заповнити на спеціальному бланку замовлення на неї. В ньому вказуються автор, назва книжки і її інвентарний номер, що складається з букв і цифр, зазначених на каталожній картці. Саме він допоможе бібліотечним працівникам легко знайти замовлену вами книжку.

Якщо у учня (студента) немає списку літератури, до теми, потрібні книжки він зможе знайти за систематичним каталогом, в якому є рубрики з усіх галузей знань.

Картки у ньому розміщуються відповідно до галузей науки. Наприклад книги з фізики і математики будуть розміщені у відділі:

22 – Фізико-математичні науки.

24 – Хімічні науки.

26 – Наука про землю.

5 – Охорона здоров'я. Медицина.

63 – Історія.

86 – Атеїзм. Релігія.

88 – Психологія.

У великих наукових бібліотеках ще ведуться предметні каталоги, де бібліографічні картки розміщуються за змістом з окремих предметів, але в логічній послідовності, як у систематичному каталозі, а за алфавітом назв предметних рубрик )автоматизація, атомна енергія і т.д.) Наприклад, літературу про те, як слід організувати самостійну роботу з книжками, можна знайти в рубриках: "Наукова організація навчання”, "Гігієна праці та відпочинку” тощо.

У великих бібліотеках є ще картотеки журнальних і газетних статей, краєзнавчих матеріалів. Крім того, в них видаються чи готуються рекомендаційні бібліографічні посібники та списки, альбоми газетних вирізок, папки.

Орієнтуватися у потоці наукової і політичної інформації допоможе довідкова література.

Довідкові видання – це твори друку, що містить короткі відомості наукового, науково-популярного або прикладного характеру, викладені, оформлені та розміщені так, щоб їх можна було швидко знайти.

Для успішної роботи з цими виданнями треба мати точну уяву про те, які з них забезпечують одержання необхідних, вам даних, оскільки вони надзвичайно різноманітні за формою, повнотою матеріалу, хронічним обсягом, тематикою.

До основних видів довідкових видань належать: Енциклопедії, довідники, словники.

Найбільш популярними і значними є ЕНЦИКЛОПЕДІЇ.

Енциклопедії – однотомне або багатотомне видання, яке містить в узагальненому вигляді основні відомості з однієї або з усіх галузей знання і практичної діяльності викладені у вигляді коротких статей, розміщених в алфавітному або систематичному порядку.

Залежно від обсягу представленої інформації енциклопедії поділяються на великі (кілька десятків томів), малі (10-12 томів), короткі (4-6 томів) і одно- тритомні, як правило, названі енциклопедичними словниками або довідниками.

Крім енциклопедій універсального характеру видаються галузеві енциклопедичні видання (енциклопедії, довідники та енциклопедичні словники, які відображають диференціацію сучасної науки, розвиток її основних напрямків.

"Географічна енциклопедія України”, "Фізична енциклопедія”,"Энциклопедический словарь юного техника”, "Популярная медицинская энциклопедия”, "Кратка литературная энциклопедия”.

Цінним додатком до енциклопедичних видань є статистичні дані, ілюстрацій ні матеріали: карти, плани, схеми, креслення, репродукції картин, фотознімки, портрети, зображення монет, прапорів тощо.

Кожне енциклопедичне видання забезпечується словником, тобто повним переліком термінів, котрим присвячені вміщені в ньому статті.

На широку читацьку аудиторію розраховані словники.

Словник – довідкове видання, що містить впорядкований перелік мовних одиниць (слів, словосполучень тощо) з короткими їх характеристиками або характеристиками позначених ним понять або з перекладом на іншу мову.

Словники, бувають філологічні і термінологічні і виконують дві функції: нормативну тобто фіксують значення і вживання слів, і інформаційну – відображають знання і практичну діяльність людини, культуру суспільства в певну епоху.

Особливе місце посідають мовні (лінгвістичні) словники.

Серед великої кількості різних типів основними є одномовні алфавітні тлумачні словники, котрі пояснюють значення вживання граматичні і фонетичні особливості слів. "Короткий тлумачний словник української мови”, "Словник скорочень в українській мові”, "Словник іншомовних слів” ін.

Довідкові видання допоможуть тим, хто бажає поглибити знання, одержані в навчальних закладах, удосконалюватися в своїй спеціальності, краще організувати суспільну роботу, бути "нарівні з часом”, мати уяву про найважливіші напрямки суспільного розвитку, науки, техніки про кращі художні твори.

Використання довідкових видань дозволить виробити стійкий інтерес до читання, глибше вивчити тему, зрозуміти прочитане.