Історія закладу освіти

Наша маленька батьківщина жила і живе в одному ритмі з усією Україною. А життя їй дає школа, історія якої сягає глибину. Сковородківська загальноосвітня школа бере свій початок з далекого 1936 року. В цьому році була розібрана Покровська церква, яка стояла на території школи. Це була одна з найкращих споруд Проскурівської губернії, яка стала жертвою більшовицького вандалізму. І з матеріалів церкви і була побудована школа. А в 1937 році був здійснений перший в історії школи випуск семикласників. У школу ходили діти із навколишніх сіл: Новоселиці, Миролюбного, Круглик, Веселої, Берегель.

З моменту окупації фашистів по березень 1944 року школа не функціонувала. Після звільнення села ( 8 березня 1944 року) від німецько-фашистських загарбників. Статус загальноосвітньої школи I-III ступенів школа отримала в 1993 році.

Нині тут навчається 58 учнів і виховується 16 дошкільнят. Це заклад природничо-екологічного напрямку, діяльність якого спрямована на забезпечення науково-теоретичної, екологічної, загальнокультурної підготовки та на підтримку обдарованої та талановитої молоді.

Сковородки - село , центр сільської ради , розташоване за 28 км від Старокостянтинівського районного центру і за 50 км від обласного ( м. Хмельницький ) . Сільраді сьогодні підпорядковані села Веселе і Круглики .Сковородки… Найкращий куточок подільського краю, неповторний, дивовижний край, який уподобав Бог і щедро обдарував невичерпними лісами, цілющими джерелами, родючими землями. Село благословенне у віках, воно має давні традиції, самобутні звичаї. Це життєдайне джерело, яке живило і живить струмочками ріку української духовності; не давало, не дає їй замулитися і пересохнути навіть у часи найжорстокіших переслідувань і заборон. Назва села має три версії. Одна версія говорить про те, що першим поселенцем був чоловік на прізвище Сковородинець. Інша – на село напали татари і піджарювали людей на сковороді. І найбільш ймовірна версія гласить, що місцевість нашого краю заселяли жайворонки. А «жайворонок» в перекладі на латинську означає «skovrynek». Тому й село називається Сковородки.

Село розташоване на вододілі Волино-Подільської височини, під 49 35 північної широти і під 44 55 східної довготи , на підвищено-плоскій місцевості , яка має вигляд величезного клина чи продовгуватого трикутника , вузький кінець якого дещо понижається . Ґрунти переважно чорноземні. Корисних копалин немає.

Місцевість села засаджена садками , з південно - західної сторони оточена густим листяним лісом , з інших сторін — родючими полями , і майже з усіх сторін відлогі краї виходять до мокрих берегів - лугів .

Був в селі великий гарний став , від якого вцілів невеличкий ставочок Медведев , бо підтримується селянами Медведєвими .

Через село протікає невеличка річка Цюрна , яка бере початок з лісових джерел біля Храпанєви , поповнюється джерельною водою в Долинках та на Каплишній горі і впадає в річку Забару . Річка Забара в селі Новоселиця впадає в річку Пустяк , яка , в свою чергу , вливає свої води в ліву притоку Південного Бугу — річку Ікву .

Місцеві жителі воду для себе і господарських потреб беруть з криниць . Води в селі часто не вистачає , тому до криниць з давніх — давен особлива увага , вони часто мають власні назви ( здебільшого прізвище господаря двору, поблизу якого вона збудована , і хто доглядає за її станом ). Із них найбільш відомі - Попівська , Панська , Маркевічова , Кузьмова , Коцюбова , Гринюкова і Гиреєва та інші.

На початку XIX ст.. село з усіх сторін було оточено густим будівельним листяним лісом. Його залишок залишився в південно- західній частині села . Урочища в лісі носять назви — «Дудникова», «Запусть», «Заруддя», «Калинівка», «Мілівський шпиль», «Москалева», «Микитинська», «Лилєківа», «Обозисько» ,

« Панська», «Старостова» , «Чухова» і « Янівщина» .

Походження цих назв народ передає в усних переказах : «Запусть» - була колись повністю вирубана і знову запущена, тому селянин , який наглядав за цією частиною лісу одержав прізвище Запустового ;« Заруддя» - було оточено болотом , яке в народі називали «рудою» ; на території урочища «Калинівка» росте багато калини; «Москалева» була під наглядом відставного солдата-москаля; «Обозисько» - частина лісу, де був захоплений польський обоз ; « Лилєків» - частина лісу , яка своїм шумом ніби « лепетала» - швидко розмовляла , та інші .

Є в цьому лісі урочища , які поміщики передали в особисте користування - футор Попів усно подарований священику А. Горошкевичу, а згодом документально подарований Свято – Покровській Церкві.

Загороді Бойкова, Гиреєва, Капійова, Капличня, Ковалева, Словінська і Шмендюкова знаходились в тимчасовому володінні селян, від прізвищ яких вони одержали свої назви.

В селі знаходяться гори – Верболозна, Випаляна, Забара, Голотова гора, Капійова, Каплична, Крутий горб, Рибакова, Філонова, Храпанєва, Хмілярна. Всі вони скоріше пагорби ніж гори і свої назви зберегли до наших днів. Можна помітити в селі і три обриви: один біля кладовища, два інші біля господарств селян Скрипника і Кишка рука. Є в селі поляна, названа простими людьми «Кульковими штанами», тому що мала форму штанів і знаходилась в тимчасовому користуванні селянина Сульки.

Кiлькiсть переглядiв: 240